Дзеркало Тижня

У дискусіях про відбудову дедалі частіше звучить неприємна, але чесна думка: вузьким місцем можуть стати не лише гроші, а й здатність органів місцевого самоврядування (ОМС) якісно їх використати. Нещодавно ZN.UА вже порушувало цю тему, аналізуючи проблему спроможності громад як один із ключових викликів відбудови та євроінтеграції України. Це вже не теоретична пересторога. У матеріалі порталу «Децентралізація» від вересня 2025 року про стан реалізації реформи управління публічними інвестиціями серед основних викликів громад названо нестачу кадрового потенціалу — близько 70% відповідей.Але важливо й інше: поруч із проблемою дефіциту фахівців там фігурують обмеженість фінансування, брак даних та аналітики, труднощі із залученням інвесторів та інструментів моніторингу. Тобто йдеться не лише про «немає людей». Можна говорити про ширший дефіцит управлінської спроможності. Питання полягає вже не лише в тому, як збільшити кількість людей у штаті, а й у тому, як навчитись ефективно керувати необхідною експертизою, якої громаді бракує.

Штатний розпис — не панацея

І саме тут легко помилитися з «лікуванням». Коли система бачить кадровий голод, вона за звичкою тягнеться до штатного розпису: додати відділ, створити сектор, передбачити ще кілька посад. Це заспокоює. Дає ілюзію порядку. Створює враження, ніби все під контролем уже тільки тому, що в структурі ради з’явилися правильні назви. Ми взагалі любимо те, що можна порахувати, звести в таблицю і показати в службовій записці. Натомість не завжди вважаємо пріоритетами вміння вчасно знайти потрібну інформацію, зібрати команду під завдання, залучити сильну експертизу ззовні й довести справу до результату.Пропоную звернути увагу на малий бізнес. Коли ФОП, невелика компанія чи сімейне підприємство не мають у штаті юриста, бухгалтера, маркетолога, ІТ-фахівця чи проєктного менеджера, ніхто не оголошує їх неспроможними. Це звична робоча модель: частину компетенцій організувати всередині, а решту — купувати на ринку, залучати через партнерства та професійні контакти. Малий бізнес часто й тримається саме на вмінні не тягнути на собі все й одразу. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Українські громади втрачають мільярди, або Що не так із місцевими бюджетами розвитку З органами місцевого самоврядування чомусь працює інша логіка. Якщо у виконавчому апараті немає всіх можливих компетенцій, одразу починаються розмови про слабкість. Наче сільська чи селищна рада має бути одночасно проєктним інститутом, аналітичним центром, інвестиційним офісом, школою підготовки кадрів і ще трохи чарівною паличкою. І все це в умовах дефіцитного бюджету, кадрового голоду, війни та зростання очікувань від громад.Саме тут і потрібна інша управлінська оптика. Ми плутаємо володіння компетенціями з доступом до них. А між цими речами різниця принципова. Спроможність органу місцевого самоврядування — це здатність вчасно зрозуміти, яких знань і навичок бракує для конкретного завдання та де їх узяти за потреби. Не накопичувати все «про запас», а грамотно керувати набором власних і залучених компетенцій.

Збудувати, купити, запозичити

У бізнесових та академічних середовищах цю логіку давно описують саме так. Зокрема в Києво-Могилянській бізнес-школі Едуард Мальцев неодноразово говорив про рамку «збудувати, купити, запозичити», а 2024 року окремо розгорнув цей підхід у колонці про управління портфелем компетенцій. Ідеться не про модну термінологію, а про дисципліну мислення: які компетенції організація має вирощувати всередині, які — купувати на ринку, а які — залучати через партнерства та мережі.Для місцевого самоврядування ця рамка швидко сходить із теорії на землю. Знання території, довіру мешканців, політичну відповідальність, здатність ухвалювати рішення й бути грамотним замовником треба вирощувати всередині. Аналітику, соціологію, проєктування, юридичний супровід чи навчання команди часто розумніше купити під конкретне завдання. А частину знань варто брати через асоціації, університети, сусідні громади, міжнародні програми та професійні мережі.У цьому, на мою думку, й полягає сучасна управлінська логіка. Немає універсального рішення, коли всі компетенції потрібно тримати всередині організації. Спочатку громада має визначити, якої саме експертизи їй бракує, а вже потім обрати найкращий спосіб її отримати: сформувати власну компетенцію, залучити партнерів чи придбати професійну послугу.Намагатися запхати все це в штат ради — старий український спосіб лікувати управлінську проблему новими посадами. Виглядає солідно, але результату не гарантує. Солідний вигляд, як відомо, ще не збудував жодного водогону.Тут добре працює побутова аналогія. Коли людина купує автомобіль, вона не будує одразу власну автомийку, шиномонтаж і станцію технічного обслуговування. Автовласник користується спеціалізованими сервісами тоді, коли вони потрібні. І ніхто не вважає це ознакою його слабкості. З радою так само. «Спільне майбутнє»: досвід п’яти громад, важливий для всієї країни У нормальному управлінському підході спочатку має бути функція, потім повноваження й ресурс, а вже далі — посада. У нас часто навпаки: є рядок у штатному розписі — отже, треба когось узяти на роботу. А потім уже система якось придумає, чим ця людина займатиметься. Це зручно для канцелярії, але погано для результату.У Європейському Союзі місцева влада давно не працює в режимі «все самі». JАSРЕRS допомагає містам, регіонам і органам влади готувати якісні інвестиційні проєкти. URВАСТ будує мережі навчання й обміну між містами, зокрема запускає окрему програму для України та Молдови. У Великій Британії Lосаl Раrtnеrshірs надає радам експертизу під складні завдання. Тобто муніципальна спроможність там тримається не лише на штатах, а й на доступі до знань, дорадчих сервісів і зовнішньої підтримки.Це добре стикується і з логікою євроінтеграції: Єврокомісія у звіті щодо України окремо наголошує на потребі посилювати спроможність місцевого рівня — від управління публічними інвестиціями до підготовки й виконання проєктів.Саме тому питання сьогодні полягає не лише у фінансуванні громад, а й у тому, чи матимуть вони доступ до потрібної експертизи тоді, коли вона потрібна.

Компетенції як ресурс розвитку громад

В Україні поступово формується новий сегмент економіки — ринок професійних послуг для місцевого самоврядування. Йдеться не лише про проєктантів чи будівельних підрядників, а передусім про аналітику, соціологію, стратегічне планування, створення проєктних офісів, навчання команд та підготовку інвестиційних рішень. І цей перелік не є вичерпним. Завтра додадуться цифрові сервіси, автоматизація процесів, територіальний маркетинг і рішення на основі штучного інтелекту. Список потреб лише розширюватиметься.Цей ринок не є примхою консультантів. Він виникає там, де спроможність стає дефіцитним ресурсом. Її можна намагатися розподіляти адміністративно — через нові структури, центри й інші вертикальні та горизонтальні надбудови. Або ж створювати умови, за яких громада легально, швидко та якісно отримує доступ до потрібної компетенції. Перший шлях нам добре знайомий. Другий ми лише починаємо сприймати всерйоз. Потреба громад у спеціалізованій експертизі зростає швидше, ніж здатність утримувати всі ці компетенції всередині апарату.Одним із наслідків такого процесу стає розвиток цього сегмента. Адже 1469 громад навряд чи одночасно залучать до команди власних стратегів, аналітиків, проєктних менеджерів чи фахівців з інвестиційного планування. Частину цієї потреби традиційно закриватимуть університети, асоціації органів місцевого самоврядування, міжнародні програми та громадський сектор. Водночас попит на спеціалізовану експертизу, найімовірніше, зростатиме. Завдання держави та донорів у такій моделі — не заміщати цей ринок, а забезпечити громадам доступ до якісних професійних послуг через різні механізми підтримки. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Як науковці допомагають громадам знайти рішення для сталого розвитку Те, що такий попит уже формується, підтверджує й практика роботи з громадами. Лише протягом 2025 та першої половини 2026 року було навчено понад тисячу посадовців органів місцевого самоврядування та надано допомогу в підготовці двох десятків стратегій розвитку громад. Це свідчить про те, що громади дедалі частіше звертаються не лише по готові документи, а й по експертизу для виконання конкретних управлінських завдань.Якщо вже говорити мовою цифр, то варто визнати очевидне: рівень оплати праці в більшості ОМС (особливо на рівні сільських і селищних громад) сьогодні залишається критично низьким. Посадові оклади спеціалістів у громадах часто є копійчаними — на рівні 10–14 тис. грн «на руки». За такі гроші знайти у штат підготовленого фахівця, здатного працювати з аналітикою чи стратегічним плануванням, сьогодні фізично неможливо.Щоб залучити до штату фахівця високого рівня, громаді довелося б забезпечити йому конкурентну зарплату. З урахуванням ЄСВ, відпусток, організації робочого місця, техніки та навчання утримання такої професійної одиниці обходилося б бюджету щонайменше у 380–400 тис. грн на рік.Для порівняння: соціально-економічний аналіз та опитування мешканців як передумова розроблення стратегії коштували цього року по 98,5 тис. грн — такі послуги замовляли Яблунівська та Новоолександрівська громади. Розроблення самої стратегії обійшлося Вербківській громаді у 99,5 тис. грн. Тобто приблизно за 200 тис. грн ОМС може отримати готовий стратегічний документ від ринкових експертів.Однак цей приклад свідчить не стільки про те, що одна модель дешевша за іншу, скільки про таке: не кожну компетенцію доцільно або й можливо постійно утримувати в штаті. За умов тотального кадрового голоду, низьких посадових окладів і обмежених бюджетів громади дедалі частіше змушені залучати певний фах іззовні, коли виникає така потреба, щоб отримати необхідний результат. Ідеться не про відмову від власних фахівців, а про вміння обирати найефективніший спосіб залучення потрібного ресурсу. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Мільярди без виконавців. Чому громади можуть стати головним бар’єром для відбудови та вступу до ЄС Посада забезпечує присутність і процес. Послугу ж можна замовляти під результат. Для управлінця, який уміє рахувати, цього аргументу вже достатньо, щоб не поклонятися штатному розпису як предмету культу.Так дедалі частіше мислить бізнес — і цей підхід може стати одним із чинників посилення управлінського потенціалу органів місцевого самоврядування.

Спроможність починається з правильного замовника

Водночас зовнішня експертиза — не чарівна кнопка. Вона може підсилити громаду, а може лише замаскувати її слабкість. Якщо найняти сильного консультанта, але поставити йому нечітке завдання, то отримати добрий результат майже нереально. І тут проходить важлива межа: ключове питання полягає не в тому, чи має рада «свого» спеціаліста на кожен можливий випадок, а в тому, чи є вона кваліфікованим замовником — чи здатні її виконавчі органи правильно поставити завдання, зрозуміти, якої саме компетенції бракує, обрати сильного виконавця, перевірити результат і перетворити зовнішню допомогу на власне управлінське рішення.Ми надто довго робили вигляд, що спроможність живе у штатному розписі. Насправді ж вона народжується там, де місцева влада вміє вчасно знайти потрібне знання, залучити необхідний фах і перетворити його на якісне управлінське рішення — і саме ця спроможність, а не кількість посад у структурі ради, дедалі більше визначатиме успішність громад у період відбудови. Можливо, це і є головним уроком для українських громад: мислити варто не категоріями штату, а категоріями компетенцій — так, як це давно робить успішний бізнес.

Міський голова Києва Віталій Кличко заявив, що столична влада поки не отримувала звернень стосовно встановлення пам'ятника гетьману Івану Мазепі на бульварі Тараса Шевченка. У коментарі "Українській правді" він розповів, що про ідею президента Володимира Зеленського він дізнався зі ЗМІ.
Окрім цього, як зауважив Кличко, поки немає інформації про те, хто буде автором і хто виготовлятиме пам'ятник. Він додав, що міська влада діятиме за визначеною законом процедурою як тільки отримає офіційне "звернення й усю необхідну інформацію".

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Кличко оцінив перспективи метро на Троєщину та ремонту мостів у Києві



Нагадаємо, про ідею встановити памʼятник Мазепі Зеленський оголосив у День Конституції, 28 червня. За його словами, монумент встановлять на тому місці, де раніше стояв радянський вождь Владімір Лєнін — на бульварі Тараса Шевченка у центрі столиці. Проте ще у квітні у КМДА заявляли, що на цьому місці планують облаштувати громадський простір з фонтаном.

«Ми можемо і маємо говорити не лише про ресурси... Головне тут — не ресурс». Ця застережлива теза, яка регулярно звучить і від урядовців у Києві, чітко окреслює головний виклик для майбутнього України. Навіть у надскладних умовах війни країна одночасно координує повоєнне відновлення та рухається за пришвидшеним графіком інтеграції до Європейського Союзу. Проте на цьому шляху виникає глибока структурна вразливість, яку досить довго намагалися не помічати. Це так звана аbsоrрtіоn сарасіty — спроможність місцевих громад поглинати та ефективно освоювати фінансову допомогу.У той час, коли міжнародні донори резервують сотні мільярдів доларів на фізичне відновлення України, а Київ оперативно ухвалює закони на макрорівні, безпосереднє виконання цих завдань майже повністю лягає на плечі місцевого самоврядування. У процесі євроінтеграції діє таке ж правило: саме на рівні місцевої та регіональної влади впроваджується близько 70% законодавства ЄС.Водночас українські територіальні громади катастрофічно обмежені у критично важливих ресурсах — їм бракує інженерів, кошторисників, закупівельників, профільних юристів та проєктних менеджерів, здатних працювати з вимогливим законодавством ЄС. Офіційні звіти часто маскують цю прірву, підміняючи поняття: успіхи державної виконавчої вертикалі видають за успіхи самих громад. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Європейський альянс представив план посилення ролі громад у відбудові України Однак без негайного розгортання децентралізованих інструментів підтримки цей локальний дефіцит спроможності загрожує зупинити як фізичну відбудову країни, так і входження України до ЄС.

Не гроші, а спроможність

Є поширена ілюзія, що відбудова — це виключно питання грошей: мовляв, якщо донори виділять достатньо мільярдів, зруйнована інфраструктура постане сама собою. Звісно, це не так, однак паралельно є ще й тиск вимог євроінтеграційного календаря. І обидва ці масштабні та історичні процеси зараз упираються в одне й те саме вузьке місце: недостатню спроможність муніципалітетів ефективно освоювати кошти та впроваджувати директиви ЄС.Якщо поглянути на обсяги, одразу стає помітним масштаб цього тягаря для громад. Так, Світовий банк, Єврокомісія та ООН у свіжому звіті RDNА5 оцінюють загальну вартість відбудови України протягом наступного десятиліття у майже 588 млрд дол. Ключові складники цього процесу — житловий сектор, місцевий транспорт та децентралізовані енергетичні мережі — перебувають у комунальній власності. І хоч мегакредити підписують у центрі, саме на місцях голови громад відповідають за організацію аудитів, проведення тендерів та забезпечення юридичної й фінансової чистоти проєктів.Паралельно ЄС розгортає програму Ukrаіnе Fасіlіty на 50 млрд євро. На відміну від звичайної грантової та технічної допомоги, ці кошти прив’язані до спроможності та швидкості України адаптуватися до європейських норм (асquіs соmmunаutаіrе). Саме тому питання спроможності громад виходить далеко за межі відбудови, адже у процесі євроінтеграції близько 70% законодавства ЄС впроваджується на рівні місцевої та регіональної влади. Бізнес і громади отримали нові можливості в Реєстрі збитків від війни Макроекономічні розрахунки свідчать: держава здатна ефективно абсорбувати зовнішню допомогу в обсязі не більш як 20% свого річного ВВП. Якщо вливання перевищують цей поріг, ефективність використання коштів різко знижується, а надлишок ресурсів може провокувати адміністративний хаос замість розвитку.Зважаючи на масштаби запланованої допомоги, Україна ризикує стикнутися з парадоксом, добре відомим міжнародним донорам: проблемою виявиться не дефіцит фінансування, а дефіцит спроможності його використати. Без радикального посилення громад саме цей чинник може стати головним обмеженням як для відбудови, так і для європейської інтеграції.

Де саме Україна впирається

Якщо уважніше поглянути на 35 переговорних розділів, то можна помітити, що згаданий 70-відсотковий муніципальний тягар євроінтеграції сконцентровано в кількох критично важливих напрямах. Насамперед ідеться про Розділ 22 «Регіональна політика та координація структурних інструментів», який фактично є головним іспитом для місцевого самоврядування. Саме тут визначено, як кошти ЄС розподіляються та контролюються. Під час двостороннього скринінгу в Брюсселі у вересні 2025 року Єврокомісія прямо зафіксувала серед головних бар’єрів для України слабку абсорбційну та адміністративну спроможність місцевої влади.Не менш складним є Розділ 27 «Довкілля та зміна клімату», який містить найдорожчі інфраструктурні вимоги — від очищення стічних вод до поводження з відходами. Фінансовий та організаційний тягар реалізації цих директив повністю лягає на місцеві ради.Додаткове навантаження створює Розділ 5 «Публічні закупівлі». Правила ЄС вимагають переходу до складних багатомільйонних закупівель, що потребує висококваліфікованих закупівельників, юристів та інших спеціалістів для забезпечення прозорості процедур і недопущення зловживань. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Гроші є — правил немає: як громади «воюють» у «сірій зоні» Водночас кластер «Основи» (Тhе Fundаmеntаls), який закриватиметься останнім у переговорному процесі, фактично об’єднує всі ці вимоги. Він передбачає, що антикорупційні та управлінські реформи мають працювати на всіх рівнях влади. Якщо ж закупівлі, екологічні стандарти чи механізми управління на місцях не відповідатимуть вимогам ЄС, це може уповільнити або навіть тимчасово заморозити переговорний процес.

Інституційна ілюзія: державна вертикаль і реальність громад

Щоб вірно оцінити загрозливість ситуації, наші міжнародні партнери мають тверезо поглянути на те, як подається офіційна звітність. Звітуючи перед Брюсселем, уряд часто акцентує увагу на успіхах у «регіональному вимірі європейської інтеграції». Розбудову спроможності на місцях держава ілюструє, наприклад, розгортанням мережі регіональних офісів євроінтеграції.На папері це створює картину готовності. Однак за цим формулюванням ховається глибокий інституційний розрив. В українській структурі влади ці регіональні офіси адміністративно підпорядковані обласним державним (військовим) адміністраціям, які є частиною централізованої виконавчої вертикалі. Натомість територіальні громади є автономними органами місцевого самоврядування і до цієї вертикалі не входять.Напередодні Ukrаіnе Rесоvеry Соnfеrеnсе 2026 Європейський альянс міст і регіонів разом із понад 100 українськими та європейськими організаціями офіційно закликав визнати громади стратегічними партнерами відбудови — не виконавцями, а повноправними учасниками планування та ухвалення рішень.Показовий приклад — меморандуми, підписані з чотирма ОДА в межах конференції «Розділ 22 ЄС». Держава по суті уклала угоди сама із собою — зі своєю виконавчою вертикаллю, а не із самоврядними громадами, які безпосередньо відповідатимуть за виконання проєктів. «Безоплатна» земля в громадах стала джерелом корупції: у антикорстратегії пропонують змінити модель Коли вимоги євроінтеграції спускають згори вниз — від ОДА та ОВА до громад, — вони нерідко залишаються невиконаними. І це не політичний саботаж, а банальне перевантаження. Місцеві голови та службовці органів самоврядування, які виснажені кризовим менеджментом війни та відчувають небачений раніше відтік людського капіталу, просто не мають у штаті достатньо людей для виконання такого обсягу завдань. Як наслідок, реальна точка виконання проєктів і реформ — громада — ризикує залишатися паралізованою.

Як світ вирішував проблему

Очевидно, що Україна не першою проходить цей шлях. Світовий досвід доводить: муніципальний параліч є універсальною хворобою як під час розширення ЄС, так і в процесі повоєнного відновлення. Водночас цей самий досвід показує: проблему можна вирішити, якщо ін’єкцію спроможності робити безпосередньо на місцях, минаючи бюрократичні надбудови центральної влади.Попри відмінності між країнами, більшість успішних рішень можна звести до кількох базових моделей.Перша модель — створення надмуніципальних центрів компетенцій, які беруть на себе частину роботи з підготовки проєктів, залучення фінансування та адміністрування коштів. Саме таким шляхом пішли Польща, яка створила мережу регіональних фінансових інституцій та агенцій регіонального розвитку, Хорватія з її системою регіональних координаторів, Латвія з надмуніципальними хабами, а також Болгарія та Угорщина, які створили мережі регіональних центрів та агенцій для розвантаження громад від паперової рутини.Друга модель передбачає використання мобільних експертних груп, які тимчасово підсилюють громади там, де власної спроможності бракує. Словаччина залучала спеціалізовані робочі групи Єврокомісії безпосередньо до органів місцевої влади. Італія під час реалізації програм ЄС сформувала «мобільну армію» з тисячі експертів для розроблення проєктів і проведення складних закупівель. Схожі рішення використовували також Колумбія та Ліван після криз і конфліктів.Третя модель полягає в об’єднанні ресурсів кількох громад. Румунія та Чехія використали інструмент місцевих ініціативних груп (LАG), що дало змогу невеликим муніципалітетам працювати спільно. Естонія пройшла шлях від об’єднання компетенцій через Асоціацію міст до створення Державного центру спільних послуг, який перебрав на себе закупівлі та звітність в інтересах малих громад. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Українські громади втрачають мільярди, або Що не так із місцевими бюджетами розвитку Четверта модель застосовується там, де місцева спроможність практично зруйнована війною або кризою. У таких випадках донори створюють автономні групи управління проєктами чи спеціальні виконавчі підрозділи, інтегровані безпосередньо в муніципалітети. Саме так діяли у Боснії та Косові — контекст, найближчий до українського. Зовнішні експерти тимчасово перебирали на себе функції стратегічного планування та підготовки інфраструктурних проєктів.Нарешті, окремий напрям становлять програми прямого розвитку місцевих компетенцій та інфраструктури якості. Такі рішення застосовували в Сербії та Північній Македонії — країнах, що пройшли схожий шлях євроінтеграції.Усі ці приклади різняться за масштабом та інструментами. Проте їх об’єднує одна спільна риса: жодна країна не вирішувала проблеми абсорбційної спроможності виключно через централізовану державну вертикаль. Навпаки, успішними виявлялися ті рішення, які приносили додаткову експертизу, людей і управлінські інструменти безпосередньо туди, де виникало вузьке місце — на рівень громад.

Що робити Україні

Отже, ця вразливість муніципалітетів, як показує світова практика, аж ніяк не є чимось несподіваним. На нещодавньому Глобальному форумі ОЕСР з місцевого розвитку в Маастрихті світові лідери вкотре констатували: національні уряди визначають стратегії, але саме громади беруть на себе основні удари під час їх реалізації. Ефективна політика не може бути відірвана від територіального контексту, в якому вона діє.Для України це означає просту річ: центру варто відійти від уявлення про євроінтеграцію як набір вказівок згори й почати терміново вмонтовувати спроможність безпосередньо всередину громад.Насамперед не варто вимагати від кожного селищного голови глибокого знання екологічного права ЄС, процедур великих закупівель чи підготовки складної технічної документації. Значно реалістичніше сформувати постійний пул інженерів, юристів і проєктних менеджерів, яких громади могли б залучати за потреби. Такі мобільні команди допомагали б готувати проєкти «під ключ» і залишали б по собі готові до фінансування рішення. Держбюджет-2026: міністр фінансів розказав, як будуть підтримувати місцеві громади Не менш важливо дати малим громадам можливість об’єднувати спроможності. Багато сіл і невеликих міст ніколи не матимуть достатньо людей і ресурсів, щоб самостійно працювати з великими європейськими фондами. Натомість кілька громад можуть спільно утримувати команду фахівців із закупівель, проєктного менеджменту чи грантової роботи, отримуючи той ефект масштабу, який окремо для них недосяжний.Іще один напрям — максимально розвивати прямі зв’язки між українськими та європейськими громадами. Передача досвіду найкраще працює тоді, коли відбувається по горизонталі. Місто, яке вже адаптувалося до європейських правил, може передати українським партнерам значно більше практичних знань, аніж будь-яка інструкція з міністерства чи обласної адміністрації.Там, де громади особливо виснажені війною або втратили значну частину кадрового потенціалу, доцільно використовувати автономні проєктні офіси. Такі команди можуть тимчасово брати на себе управління коштами, закупівлями та будівництвом, забезпечуючи донорам необхідний рівень довіри й контролю.Нарешті, не кожна громада має самостійно винаходити велосипед. Значну частину роботи можна спростити завдяки типовим технічним рішенням, стандартизованим пакетам документів і попередньо погодженим підходам до реалізації інфраструктурних проєктів. Це дасть змогу місцевим службовцям зосередитися на впровадженні рішень, а не на нескінченному вивченні складних норм і процедур.Усі ці інструменти мають різну вартість і різну складність реалізації. Але їх об’єднує головне: вони намагаються вирішити проблему там, де вона виникає. Не на рівні міністерств, не на рівні обласних адміністрацій, а безпосередньо в громадах, від яких зрештою залежать і темп відбудови, і успіх європейської інтеграції України.

Висновки

Головний ризик для України сьогодні полягає в тому, що держава може залучити кошти та просунутися в переговорах про вступ швидше, ніж громади зможуть наростити власну спроможність виконувати ці завдання.Реальна точка виконання більшості реформ і проєктів знаходиться саме на рівні громад, де вже сьогодні бракує людей, компетенцій та управлінських ресурсів. Світовий досвід свідчить: необхідні рішення давно відомі. Виклик полягає не у відсутності моделей, а у швидкості їх впровадження.Успіх України визначатиметься не кількістю залучених мільярдів, а здатністю перетворити їх на реальні зміни там, де вони мають відбутись — у громадах.

Громади та регіони повинні бути визнані стратегічними партнерами у відновленні України, а їхні потреби — належним чином оцінені, враховані та забезпечені скоординованою міжнародною підтримкою. Про це йдеться в спільній заяві Європейського альянсу міст і регіонів для відбудови України, яка була оприлюднена напередодні Ukrаіnе Rесоvеry Соnfеrеnсе 2026.У цій заяві, яку підтримали 100 організацій з України та ЄС, міститься 26 рекомендацій щодо розвитку місцевих громад, розширення доступу до фінансових ресурсів та зміцнення інституційної спроможності органів місцевого самоврядування. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ В Україні лише 2,1% громад надають дітям повний пакет соцпослуг — Мінсоцполітики проведе перевірку Наголошується, що громади мають бути не лише виконавцями проєктів, а повноправними партнерами у плануванні, ухваленні рішень та реалізації політики відновлення України.

Європейський Альянс рекомендує:

Посилити діалог між міжнародними донорами та органами місцевого самоврядування.Включити окремий розділ про місцеві та регіональні потреби до щорічної оцінки збитків і потреб (RDNА), яку проводить Світовий банк.Продовжити реформу децентралізації як одну з ключових передумов стійкості України та її інтеграції до Європейського Союзу.Розширити для громад доступ до міжнародних фінансових інструментів і програм підтримки;Посилити координацію міжнародної допомоги, спрямованої на місцевий та регіональний рівні, а також розвиток партнерств між українськими та європейськими громадами.

«Місцеві громади стали основою стійкості України. Ми вступаємо в новий етап - переходимо від реагування на наслідки війни до побудови довгострокової стійкості та розвитку», — наголосив заступник Міністра розвитку громад та територій України Олексій Рябикін.Раніше повідомлялося про те, що українські громади мають унікальний актив, що може фінансувати їхній розвиток десятиліттями. Докладніше про це пише у статті "Українські громади втрачають мільярди, або Що не так із місцевими бюджетами розвитку" Сергій Волков. 

Останнім часом FРV-дрони, «Молнії», «Ланцети» та інші БпЛА дедалі частіше «полюють» саме на мирних жителів прифронтових сіл, селищ і міст. У щоденних зведеннях регулярно з’являються повідомлення про атаки безпілотників: «росіяни атакували FРV-дроном автівку неподалік приватного будинку», «російський FРV-дрон поранив чоловіка», «російський FРV-дрон вдарив по приватному подвір’ю, житловому будинку».FРV-дрони створили нову реальність, у якій прифронтові громади втрачають не лише безпеку, а й базову інфраструктуру допомоги. Влада радить виїжджати — але не всі мають куди й на що. І люди залишаються сам на сам — із дронами, руїнами й питанням відповідальності, яке ніхто не поспішає вирішувати. Тим більше що голова Запорізької РДА вже відповів: якщо залишаєтесь — це ваш вибір і ваша відповідальність. Конституція з цим не погоджується.Запорізька ОДАЯк виживати людям і що робить влада?

БпЛА — нова реальність для громад

Людям стає дедалі небезпечніше пересуватися навіть у межах власного подвір’я. Не кажучи вже про те, щоб дістатися до магазину чи роботи. На одному з відео з Краматорська видно, як мати з дитиною ховаються під деревами під час атаки дронів. Схожа ситуація — у Запорізькій, Херсонській, Дніпропетровській, Донецькій та інших областях.У частині прифронтових населених пунктів немає мобільного зв’язку, не працює громадський транспорт. Фактично люди опиняються в ізоляції.У моніторингових Теlеgrаm-каналах регулярно з’являються повідомлення від жителів сіл, які скаржаться, що через відсутність зв’язку та електропостачання неможливо викликати навіть екстрені служби. Водночас через складну безпекову ситуацію до окремих населених пунктів не виїжджають бригади швидкої допомоги, рятувальники ДСНС, представники поліції та аварійні служби обленерго. А звернення до керівництва громади не завжди дають результат. Тож люди залишаються сам на сам зі своїми проблемами та почуваються покинутими. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Росія атакувала Запоріжжя: 12 поранених, момент удару потрапив на відео У Запорізькій області від атак російських БпЛА найбільше потерпають громади Пологівського району — Гуляйпільська, Оріхівська, Малотокмачська, Воздвижівська та Преображенська. У Запорізькому районі під постійними ударами перебувають Біленьківська, Кушугумська, Новоолександрівська, Комишуваська, Таврійська, Тернуватська та Новомиколаївська громади. У Дніпропетровській області атак ворожих безпілотників найбільше зазнають Нікопольська, Марганецька, Покровська, Мирівська та Червоногригорівська громади.Зазвичай російські «Молнії» вражають об’єкти нерухомості та критичної інфраструктури, а FРV-дрони влучають у людей та автівки.За інформацією Запорізької обласної військової адміністрації, наданою у відповіді на запит ZN.UА, станом на 1 травня 2026 року через пошкодження ліній електропостачання, опор та обладнання без світла залишаються 129 населених пунктів на підконтрольній території області. Із них 117 — протягом тривалого часу.Із квітня 2026 року знеструмлено ще 12 населених пунктів у Новоолександрівській, Комишуваській, Новомиколаївській, Вільнянській, Михайлівській та Біленьківській громадах Запорізького району.

«Нас діставали з-під завалів»

Унаслідок однієї з атак постраждала родина із села Мар’ївка Біленьківської громади Запорізького району. О 21 годині 13 березня російська «Молнія» влетіла в будинок, де в цей час перебувала родина.Головне управління ДСНС України у Запорізькій області / fасеbооk«Було тихо. Я на веранді випікала хліб, чоловік пив каву. Хлопок — і все… Веранду рознесло, нас діставали з-під завалів, — згадує той вечір Ганна Каратєєва. — «Молнія» несла якусь вибухівку, й одразу все загорілося. Здавалося б, найбезпечніше місце, де було дві стіни, й туди прилетіло…»Жінка згадує, що після вибуху одразу прибігли всі знайомі й друзі, які намагалися через Інтернет викликати «швидку» та ДСНС: «Люди приїхали власним транспортом і вивезли нас до міста, тому що «швидка» не їхала. Нам сказали, що десь на шляху ми їх зустрінемо, але нікого так і не було. Нас довезли до блокпоста, де надали першу допомогу та викликали «швидку», адже люди, які нас вивозили, не знали, до якої лікарні нас везти та яка складність травм. А ДСНС приїхали за кілька годин, коли вже все згоріло».Ганна Каратєєва озвучила, що в селі немає групи швидкого реагування, яка б могла приїхати раніше за спецслужби й допомогти. «У селі має бути хоча б діжка з водою. Якби відразу почали гасити пожежу, більша частина хати могла б уціліти. Веранду зруйновано вщент, але інші кімнати, які можна було гасити з вікон, не допустили б подальшого розповсюдження полум’я. Документи й усе, що було в будинку, — згоріло».Каратєєва додала, що схожа ситуація — в усій громаді. Люди бояться виходити навіть у власний двір, адже над населеними пунктами постійно літають FРV-дрони або «Молнії». Після пошкодження житла чи іншого майна місцеві жителі не можуть оперативно отримати акти обстеження, оскільки в громаді бракує працівників. Через це люди часто втрачають можливість оформити допомогу від держави або гуманітарних фондів. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Росіяни обстріляли Запорізьку область: серед поранених — двоє дітей «Зараз відновлюємо документи, щоб подати їх на компенсацію або отримати якусь допомогу. Але відновлення документів — це гроші, яких немає навіть на ліки. Я отримала поранення, діти теж були в лікарні. Перебували під наглядом, бо лікарі сказали, що на третю-четверту добу може проявитися контузія», — розповіла Каратєєва.Родина і далі живе в Мар’ївці в орендованому будинку та поступово відновлює документи, щоб надалі отримати акт про пошкодження житла й мати можливість дістати компенсацію.

«Під час гасіння пожежі літали дрони»

Унаслідок іншої атаки постраждала й жителька Марганця Яна Мозуль. В автівку, яка була припаркована біля двора, влучив ворожий FРV-дрон.«Це сталося вночі. Був вибух. Оскільки під час атаки дронів пожежники та працівники патрульної поліції не приїжджають, потрібно розраховувати на власні сили. Можна сказати, що нам пощастило, бо вогонь не розповсюдився на все авто й не дійшов до бензобаку. Тоді вибух був би сильнішим, могли постраждати будинки, — згадує Яна. — Під час гасіння пожежі над нами ще літали два дрони. Чи дивилися, чи чекали пожежників — сказати складно. Ми бігали, намагалися погасити вогонь. Забігали в будинок, де перебувала налякана дитина, потім знову вибігали й продовжували гасити. Слава Богу, що сусід прибіг із вогнегасником, бо наш був у машині, а ми її не змогли відкрити». Олександр Чубукін / fасеbооk Олександр Чубукін / fасеbооk Яна Мозуль каже, що в Марганці від таких атак теж потерпають виключно цивільні об’єкти й люди. «Зараз складна ситуація з банкоматами — інкасатори бояться їхати до Марганця. Біля лікарні б’ють по автівках «швидкої» та власному транспорту лікарів. Там давно потрібні антидронові сітки. Але, попри обстріли, продовжують завозити продукти, супермаркети працюють. Хоча неодноразово були влучання в магазини й біля них. Люди живуть далі. Багато людей похилого віку не виїжджатимуть».Родина виїхала з Марганця. Оскільки компенсації за пошкоджені автівки немає, родина не може отримати навіть допомогу від держави.Яна Мозуль додала, що місто антидроновими сітками не закрито, але почали формувати групи для збиття «шахедів», «Молній», FРV.

Оператор бачить, куди влучить

Авіаексперт, співробітник Київського авіаційного інституту Валерій Романенко пояснив, що російські війська використовують різні типи безпілотників. Зокрема класичні FРV-дрони типу квадрокоптерів, наприклад, «Князь Вандал», а також БпЛА «Молнія», який має схожі системи керування й застосовується за принципом FРV-дрона. Місто витримки: як живуть 700 тисяч запоріжців за 20 км від фронту Експерт стверджує, що оператор безпілотника до останнього моменту бачить, куди він влучить. Це є підтвердженням того, що російські військові цілеспрямовано атакують цивільних. «Різниця між FРV-дроном і звичайним безпілотником полягає в тому, що звичайний дрон має систему стабілізації польоту. Якщо оператор припиняє ним керувати, такий БпЛА або зависає в повітрі, або летить прямолінійно. А рух FРV-дрона треба що кілька секунд коригувати, бо може впасти».Крім того, такі БпЛА можуть розкидати невеликі боєприпаси або міни, яких людина може не помітити й наступити на них, або дитина взяти погратися. Тому необхідно постійно попереджати людей про небезпеку торкатися будь-яких незнайомих предметів на вулиці чи на дорозі.Романенко наголошує: антидронові сітки справді рятують, і ними потрібно закривати дороги. Водночас випромінюючі антидронові засоби в руках цивільних можуть бути небезпечними — якщо російські військові зафіксують сигнал засобами радіотехнічної розвідки, людина сама стає мішенню.

Сітки рвуться після першого прильоту

Начальник Управління капітального будівництва Марганецької міської ради Євген Євдокименко повідомив, що антидроновими сітками захищені лише об’єкти критичної інфраструктури. Для того, щоб накрити центральні вулиці Марганця, потрібні значні кошти, тому місцева влада залучає благодійників. Частину сіток вже отримали, однак цього недостатньо.«Два з половиною роки перебуваємо в зоні активних бойових дій. Під це є пільги для платників податків, вони не сплачують жодних податків. Тому в місті бракує коштів. На останній сесії ми з міського бюджету виділили резервні гроші, які були призначені на електроенергію для «Міськводоканалу». Ще нам дуже допомагають наші партнери, міжнародники, місцевий бюджет і ОДА нам виділяє 13 мільйонів», — сказав міський голова Марганця Геннадій Боровик.Голова Запорізької ОВА Іван Федоров під час брифінгу прокоментував ситуацію в Біленьківській громаді. Будівництво антидронових тунелів у Біленькому розпочали лише зараз, оскільки раніше пріоритет надавали громадам, розташованим безпосередньо поблизу лінії фронту — від Малокатеринівки до Оріхова. За словами Федорова, будівництвом займаються військові та Державна спеціальна служба транспорту, однак їхні можливості обмежені.Запорізька ОДАУ Запорізькій ОВА уточнили, що в першу чергу антидроновими сітками облаштовують населені пункти, розташовані в межах 25 км від лінії бойового зіткнення. У другу — дороги, які перебувають далі ніж за 25 км від фронту.В адміністрації зазначили, що визначення протяжності, дислокації та кількості доріг, які потребують антидронового захисту, належить до компетенції військового командування, яке веде бойові дії на території Запорізької області.«Запорізька обласна військова адміністрація володіє повноваженнями координації визначення доріг, які потребують антидронового захисту, між військовим командуванням та замовником будівництва. У разі необхідності подається пропозиція до органів державної влади, які визначені замовниками будівництва, щодо додаткового будівництва антидронового захисту на ділянках доріг, що потребують захисту життєдіяльності територіальних громад», — йдеться у відповіді ОВА на запит ZN.UА. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ На Сумщині дороги закривають антидроновими сітками: що відомо Після завершення будівництва антидронових сіток влада планує повернутися до питання відновлення маршрутного сполучення з Біленьким. Але рішення залежатиме від безпекової ситуації та інтенсивності російських обстрілів. Наразі влада не планує примусово евакуювати жителів Біленького.У Запорізькій обласній державній адміністрації також повідомили, що рішень про відключення або обмеження мобільного зв’язку на території Біленьківської громади не ухвалювали. В ОВА зазначили, що не надавали операторам мобільного зв’язку відповідних доручень чи розпоряджень.Водночас в адміністрації сказали, що наразі вживають заходів щодо відновлення мобільного зв’язку на території громади.Голова Запорізької РДА Олег Буряк заявив, що після обстрілів мобільних веж люди залишаються без зв’язку, і пункти незламності у цій ситуації ніяк не допоможуть.«Старлінків у нас на території пунктів незламності немає, тому що вони дуже дорогі, а хтось має за них платити. Треба розуміти, що в сільській місцевості люди нечасто йдуть до пунктів незламності. Вони у своїх домівках мають генератори, павербанки або екофло. Жителі сіл максимально прагнуть автономності», — зазначив Буряк.Антидронові сітки є на дорогах у Біленьківській, Кушугумській, Комишуваській, Новоолександрівській громадах. Однак це звичайна синтетика, яка після першого прильоту рветься, і її треба знову міняти.«Ми не можемо накрити всю територію Запорізького району, тому захист облаштовують лише на пріоритетних напрямках, де є активний рух транспорту», — зазначив Буряк.У Запорізькій ОВА зауважили, що функції захисту прифронтових громад області від ураження БпЛА та іншими видами озброєння належать до повноважень військового командування, яке веде бойові дії на території регіону.«Своєю чергою Запорізька обласна військова адміністрація робить усе можливе для додаткового матеріально-технічного забезпечення підрозділів Сил оборони та безпеки України щодо протидії ураженню БпЛА та інших видів озброєння, яке застосовують збройні сили держави-агресора», — сказали в адміністрації. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ У прифронтовому місті облаштували захисні тунелі з антидронових сіток

«Адміністрація не несе відповідальності»

Голова Запорізької РДА Олег Буряк сформулював позицію влади щодо тих, хто залишається, відверто: «Військовий, поліціянт, лікар, рятувальник, водії маршруток — всі хочуть жити. Вони працюють, щоб жити, годувати свою родину, дивитися, як зростають діти, кохати свою дружину, любити батьків. Якщо мешканці хочуть до останнього перебувати в центрі всіх прильотів, адміністрація не несе за це відповідальності. Це усвідомлене рішення жителів. Якщо вони для себе вирішують бути в зонах активних бойових дій, мають розуміти, що, наприклад, електро- та водопостачання можуть бути не завжди. Рятувальники, лікарі, водії громадського транспорту не завжди приїжджатимуть, бо вони їм нічим не зобов’язані».Буряк також уточнив, що водії громадського транспорту можуть відмовитися виконувати маршрути до прифронтових населених пунктів через загрозу для життя та безпеки: «Водій маршрутки має такі самі права, як інші люди. Якщо для нього маршрут становить небезпеку, він має право відмовитися від рейсу. В умовах воєнного стану транспортні компанії не зобов’язані здійснювати перевезення в зоні активних бойових дій, якщо не гарантується безпека водію».

Конституція каже інше

Представник Уповноваженого з прав людини в Запорізькій області Михайло Волков зазначив, що з правового та конституційного погляду органи державної, місцевої влади, військові адміністрації в жодному разі не знімають із себе відповідальності за громадян, які відмовляються від евакуації. «Головний обов’язок, визначений у Конституції, — захист життя та здоров’я людини. Влада зобов’язана надалі інформувати про загрози, забезпечувати доступ до укриттів, підтримувати життєзабезпечення. Але є об’єктивна безпекова межа, що впливає на спроможності реалізації цього обов’язку», — сказав він. На Сумщині люди не хочуть покидати домівки, незважаючи на небезпеку від обстрілів «Справді, примусова евакуація передбачена виключно щодо дітей. Доросла людина, яка залишається на території активних бойових дій, відмовляється від евакуації, свідомо бере на себе частину відповідальності за власне життя. Але це в жодному випадку не позбавляє її громадянських прав», — каже Волков.За його словами, в органів влади має бути налагоджений механізм евакуації, щоб людина в будь-який момент могла звернутися та виїхати з небезпечної території. У Запорізькому регіоні діють три транзитні центри, куди вивозять людей.

«Влада радить виїжджати»

Поки тривають дискусії про межі відповідальності, люди в прифронтових селах живуть далі — без зв’язку, без транспорту, без гарантії, що «швидка» приїде вчасно. Одні залишаються, бо нема куди їхати. Інші — бо все нажите — тут. Треті — бо вірять, що якось обійдеться.Конституція каже, що держава зобов’язана захищати їх усіх. Голова РДА — що це їхній вибір і їхня відповідальність. Між цими двома позиціями — живі люди, які самі гасять пожежі й вивозять поранених.

Львівська обласна військова адміністрація у п'ятницю, 24 квітня, підписала з міжнародним аеропортом «Львів» імені Данила Галицького та Сокільницькою сільською радою Львівського району меморандум про співпрацю та врегулювання спірних питань розвитку територій, прилеглих до летовища, повідомили в ОВА.
В обласній військовій адміністрації зазначили, що метою меморандуму є координація дій для забезпечення безпеки польотів, стабільного функціонування аеропорту та «збалансованого розвитку прилеглих територій з урахуванням інтересів громади».
За словами заступника голови ОВА Юрія Бучка, документ покликаний врегулювати дискусійні питання.
«Фактично єдина територія, де можливий розвиток аеропорту, — це напрямок Сокільницької громади. З боку Львова такі можливості вже обмежені існуючою забудовою. Меморандум передбачає підготовку передпроєктних рішень щодо розвитку аеропорту, їх погодження з громадою та подальше врахування у містобудівній документації», — сказав Бучко.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Уряд запустив будівельний експеримент, проти якого виступили АМУ та експерти



Водночас міський голова Львова Андрій Садовий заявив, що у підписаному меморандумі йдеться про забудову житлом території, яка межує з летовищем.
Він назвав це рішення «один із найбільших злочинів проти громади Львова».
«Фактично нам пропонують зупинити розвиток міста і поставити хрест на майбутньому аеропорта. Я направив десятки звернень: президенту, прем’єр-міністру, РНБО, профільним міністрам. Це не дало результату», — зазначив Садовий.
За його словами, ще з часів радянського союзу земля біля аеропорту була стратегічним резервом для розвитку летовища. 
«Нікому навіть не спадало на думку її забудовувати. Сьогодні, під час війни, хтось вирішив, що громада це проковтне. Не проковтне. Ми будемо використовувати всі можливості в рамках чинного законодавства і Конституції, щоб цей грабунок зупинити. Друзі, на першому місці мають бути розвиток і державний інтерес, а не банальна жадібність», — наголосив мер Львова.
У відповідь голова Львівської ОВА Максим Козицький зазначив, що «дуже здивований позицією Львівської міської ради щодо підписання меморандуму”.
«Всі публічні занепокоєння, які озвучувала Львівська міська рада, за координації ОВА врахували й поклали на папір. Та, як виявилося, міська рада все одно незадоволена. Тоді виникає логічне запитання: можливо, причина цієї медійної риторики – не інтереси аеропорту? Можливо, йдеться про щось інше?», — зазначив очільник ОВА.
Він закликав керівництво міста, прямо і публічно розповісти про причину, «щоб усім учасникам процесу не доводилося здогадуватися, що насправді стоїть за такими заявами».
Раніше видання Zахіd.nеt писало, що за рік компанії пов'язані з місцевою партією «Варта» та франківським забудовником blаgо придбали понад 60 гектарів землі в Сокільниках неподалік злітно-посадкової смуги. Також вони лобіюють перенесення аеропорту за 100 кілометрів від міста.

Кабінет міністрів планує сьогодні розглянути постанову «Про реалізацію експериментального проєкту щодо особливостей надання адміністративних послуг у сфері будівництва», яка передбачає паралельні повноваження для центральної влади та органів місцевого самоврядування. З цього питання на засіданні доповідатиме міністр розвитку громад та територій України, віце-прем'єр-міністр з питань відновлення Олексій Кулеба.
Згідно з проєктом, Державна інспекція архітектури та містобудування (ДІАМ) зможе приймати рішення у сфері будівництва одночасно з місцевими органами держархбудконтролю (ДАБК). При цьому замовник самостійно обиратиме, куди подавати документи. У розпорядженні редакції ZN.UА є лист Асоціації міст України (АМУ) до ДІАМ щодо ризиків прийняття цієї постанови.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





У Києві презентували Концепцію Містобудівного кодексу  України, яка має стати альтернативою скандальній містобудівній реформі



В Асоціації міст у листі в ДІАМ заявили, що не підтримують документ у нинішній редакції та вказують на ризики для децентралізації. На їхню думку, можливість вибору органу фактично дозволить забудовникам уникати контролю з боку громад і підриває спроможність місцевого самоврядування впливати на розвиток територій.
В АМУ також попереджають про ризики втрати реального контролю за будівництвом. Зокрема, у разі обрання ДІАМ саме цей орган здійснюватиме контроль до введення об’єкта в експлуатацію, попри відсутність розгалуженої мережі інспекторів у регіонах. Це, на думку асоціації, може призвести до формального підходу до перевірок і ігнорування локальної містобудівної ситуації.
Окремо в АМУ вказують, що проєкт суперечить законодавству, зокрема закону «Про регулювання містобудівної діяльності», який чітко визначає розподіл повноважень. Запровадження альтернативних процедур підзаконним актом, наголошують в асоціації, створює ризики правових колізій і корупції.

У коментарі ZN.UА експерт з містобудування, аналітик ініціативи «Голка» Георгій Могильний зазначив, що запропонований механізм підвищує корупційні ризики. За його словами, забудовники зможуть обирати орган за принципом найменшого контролю або використовувати зв’язки з центральними структурами.
Крім того, експеримент, за оцінкою експерта, суперечить одразу кільком законам — «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», «Про адміністративні послуги» та «Про адміністративну процедуру». Відтак дозволи, видані в межах такого механізму, можуть бути визнані нікчемними, що створює ризик вибіркового притягнення забудовників до відповідальності.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Прозора відбудова: чи спрацює Містобудівний кадастр як антикорупційний запобіжник



Як уже неодноразово писало ZN.UА, норми, закладені у законопроєкті №5655, який не підписав президент Володимир Зеленський, створять ризики у процесах відновлення України, чого наша країна не може собі дозволити. Експерт з містобудування Георгій Могильний акцентує на них увагу у статті «Автономна будівельна республіка. Факти без міфів». Детально про корупційні ризики закону №5655 у статті «Міна №5655. Який сценарій повоєнного відновлення лобісти закону заклали президентові на підпис?» також писала редакторка відділу політики Інна Ведернікова.

В Україні на п’ятому році повномасштабної війни фактично немає зрозумілого «безпекового контракту» між державою та громадами. Місцеве самоврядування витрачає мільярди гривень на оборону, але робить це без чітко визначених правил і повноважень. Тим часом президент уже майже два роки не підписує закону, який мав би врегулювати ці повноваження. Українські громади купують дрони, техніку, транспорт, перераховують субвенції. Водночас балансують між цією підтримкою та базовими обов’язками: виплатою зарплат, забезпеченням соціальних послуг і функціонуванням критичної інфраструктури.«Якщо Сили оборони не зможуть нас захищати, то бюджети на місцеві потреби вже нікому не знадобляться», — зауважує ветеран, лицар ордену Богдана Хмельницького, голова правління громадської організації «Ліга інтернів» Микола Мельник.Бажання спрямувати більше коштів на оборону країни звучить емоційно переконливо, однак чи є конкретика, які саме рядки місцевих бюджетів для цього підходять? Спробуймо розібратися, як «воюють» гроші міст і сіл, чи не опиняються громади в ситуації, коли вони де-факто стали донором сектору безпеки, але де-юре не мають на це чітко визначених повноважень. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Між формальністю й реформою: як держава ділить повноваження з місцевим самоврядуванням Фактично йдеться не лише про бюджети, а про ефективність оборони: наскільки швидко й точно гроші доходять до військових і чи не втрачається цей ресурс через управлінську невизначеність. І це питання вже не бухгалтерії, а швидкості та ефективності забезпечення фронту.

Громади як фінансовий тил

За даними другої хвилі дослідження видатків громад на заходи з оборони, проведеного аналітиками Центру розвитку інновацій, 2025 року громади спрямували на оборону та безпеку більш як 10% своїх бюджетів, тобто понад 14 млрд грн. Такі дані надали дослідникам під час опитування 223 громади.Наведені цифри відображають виключно дані, якими громади ділилися, відповідаючи на запит аналітиків. Відповіді надходили переважно від менших громад, які демонстрували тим самим свою відкритість до комунікації. Натомість від обласних центрів, великих міст відповідей або не надходило, або ж органи місцевого самоврядування відмовлялися надавати інформацію, посилаючись на правовий режим воєнного стану. Тому загальні показники по країні можуть відрізнятися у бік значного збільшення.Дослідження Центру розвитку інновацій охоплювало широкий спектр безпекових витрат. Ідеться про фінансування програм територіальної оборони, перекази субвенцій до державного й обласних бюджетів на потреби Сил оборони, відновлення об’єктів, зруйнованих ракетними ударами, облаштування укриттів, а також допомогу постраждалим і внутрішньо переміщеним особам.Найбільше коштів витрачено за програмою сприяння територіальній обороні. Сюди входить придбання БпЛА, квадрокоптерів, FРV-дронів, РЕБ, комп’ютерного та навігаційного обладнання, автотранспорту, бронежилетів, тепловізорів. Це 6,8 млрд грн, найвищий від початку повномасштабного вторгнення показник. У вигляді субвенцій до державного та обласного бюджетів для підтримки військових частин громади повернули 3,2 млрд грн.Центр розвитку інноваційЗначні суми за цією програмою 2025 року виділили 28 громад у Хмельницькій області (1,4 млрд грн), три громади у Вінницькій області (1,3 млрд грн), 25 громад у Харківській області (1,03 млрд грн).Центр розвитку інноваційАналітики Центру розвитку інновацій, аналізуючи видатки громад, свідомо не ставили собі за мету визначати рейтинги тих, хто допомагає більше. Натомість групування даних за регіональним принципом дає змогу оцінити, в яких регіонах громади відкритіші до комунікації і можуть чітко зазначати, на які програми спрямовують свої кошти і з якими викликами при цьому стикаються.

Допомога в «сірій зоні»

Попри немалі цифри, наведені в дослідженні Центру розвитку інновацій, істотну частину своїх бюджетів на підтримку Сил оборони громади спрямувати все ж не можуть, адже передусім мають забезпечити захищені статті видатків, зокрема зарплати, комунальні послуги, соціальний захист. Асоціація прифронтових міст та громад запропонувала нову модель підтримки ВПО На цьому під час опитування Центру розвитку інновацій наголошує начальниця фінансового відділу Південної міської ради Харківської області Вікторія Музалевська: «Наша громада є дотаційною, тому, на жаль, бракує коштів, аби закривати потреби військових максимально. Маємо обмежений фінансовий ресурс, до того ж цьогоріч відбулося підвищення заробітних плат соціальним працівникам та педагогам, у нас можливостей стало ще менше».Відповідно до чинного законодавства, місцеве самоврядування має лише три інструменти підтримки Сил оборони: фінансування добровольчих формувань територіальних громад, перерахування субвенцій до державного та обласного бюджетів та інвестування у військові облігації. Пряма підтримка підрозділів Збройних сил обмежена й часто залежить від формальних процедур і запитів.Але жоден із наявних механізмів не дає громадам можливості швидко й у повному обсязі реагувати на запити військових частин, наприклад, щодо закупівлі індивідуальних систем РЕБ або іншої техніки. Як наслідок, частину запитів військових закривають із затримкою або не закривають узагалі — не через відсутність коштів, а через складність процедур і правові ризики.У воєнних умовах така затримка може означати втрату часу, який на фронті вимірюється не днями, а можливостями.Хоч на практиці громади включені у забезпечення військових. Так, на Вінниччині допомагати намагаються максимально.«Громади підтримують військових через субвенції та передачу обладнання за запитами підрозділів. Ми постійно координуємося з військовими, щоб оперативно закривати їхні потреби», — ділиться начальниця Вінницької ОВА Наталя Заболотна.Активно підтримують військових і на Хмельниччині. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ «Спільне майбутнє»: досвід п’яти громад, важливий для всієї країни «Виділяємо для кожної військової частини, яка звертається, мінімум 500 тис. грн. Для окремих частин ішлося й про більші суми, залежно від запиту та місця дислокації військових. Не завше вдавалося зробити закупівлю у повному обсязі через високу вартість. Але підтримку намагалися надавати всім військовим частинам, де є мешканці громади. Відмов не було», — каже начальниця фінансового управління виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області Валентина Кравчук.Заступниця директора департаменту фінансів Чернівецької міської ради Олена Челпан додає: «Звісно, хотілося б допомагати максимально. Підтримку військовим надаємо відповідно до наявних цільових програм. Ідеться про військові підрозділи, розташовані або сформовані на території громади. Ми реагуємо на всі звернення або купуючи потрібне військовим обладнання, або ж спрямовуючи субвенцію в державний бюджет на потреби підрозділів».У бажанні допомогти прихований можливий ризик. Прямі закупівлі для військових частин можуть трактуватись як порушення бюджетного законодавства, а проти місцевих керівників відкривають провадження за «нецільове використання коштів». Випадки звинувачень мерів щодо нецільового використання коштів фіксували активісти антикорупційного руху «Чесно».

Чому виникла проблема

Правова невизначеність є наслідком процесу перерозподілу повноважень між центром і громадами в умовах війни. З одного боку, децентралізація дала громадам фінансову спроможність і автономію. З іншого — повномасштабна війна об’єктивно посилила роль центру, адже оборона є сферою відповідальності держави.2023 року держава вилучила з місцевих бюджетів «військовий» ПДФО та переглянула систему міжбюджетних трансфертів. Це змінило баланс ресурсів і впливу. Міністерство оборони України закриває стратегічні потреби військових і не може швидко реагувати на окремі виклики, з якими стикаються безпосередньо в підрозділах бригад, тож запити від них лягають на столи керівників громад. Передача коштів через субвенції — це доволі тривалий процес, бо гроші від громади до військового доходять лише після проведення тендерів, пошуку обладнання та завершення всіх процедур закупівлі. Виникає ситуація, коли громади мають ресурси та політичний запит підтримувати військових, але не мають повністю легалізованих інструментів для цього. Понад 900 громад без міжнародних партнерів: п’ять кроків до змін 18 червня 2024 року Верховна Рада ухвалила законопроєкт «Про внесення змін до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування у період дії воєнного стану» (№9559-д), який мав, зокрема, дозволити громадам легально надавати фінансову й матеріальну підтримку сектору безпеки і оборони.Документ передбачав, що сільські, селищні та міські ради мають отримати повноваження ухвалювати рішення щодо надання фінансової та матеріальної підтримки сектору безпеки і оборони під час воєнного чи надзвичайного стану. Крім того, їм мали передати право затверджувати місцеві програми, спрямовані на матеріально-технічне забезпечення Збройних сил України.Втім, документ досі не набрав чинності: майже два роки він залишається без підпису президента.«Минає другий рік, відколи закон №9559-д, який ми проголосували в парламенті, передано на підпис президенту. Ціна такого непідписання й затягування часу вимірюється життями наших військових і квадратними кілометрами окупованих земель. Закон №9559-д — це про джерело коштів на ведення війни в умовах дефіциту бюджету. Джерело, на яке не вплине ні Трамп, ні Стармер, ні Макрон, ні Путін, ні будь-хто інший. Це наші внутрішні ресурси. За 2024 і 2025 роки громади на свій страх і ризик спрямували до 50 мільярдів гривень на Сили оборони в тій чи іншій формі. Хоча закон про легалізацію таких «донатів» так і не набрав чинності, оскільки президент його не підписав. Мільярди гривень готове надавати місцеве самоврядування, забезпечуючи ті запити, які не встигає закривати держава. Мільярди гривень могли б працювати на Перемогу, замість того щоб витрачатися на зайву бруківку», — зауважує один з ініціаторів закону №9559-д — народний депутат Роман Лозинський.Водночас, як стверджують співрозмовники, така затягувальна логіка Банкової нібито пояснюється бажанням зберегти контроль над оборонними витратами й уникнути хаотичних закупівель, які можуть бути неефективними або дублювати державні програми. Втім, закон уже ухвалено парламентом, і наслідки його непідписання стають дедалі відчутнішими.Наші партнери — громадська ініціатива «Голка» — звернулись із запитом до президента України з проханням пояснити причини затримки підписання закону №9559-д. На момент підготовки цього матеріалу відповіді на запит не надійшло, хоча всі терміни вже минули. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Як тримаються малі громади під час війни? Дослідження Поки законодавство не визначає чітко повноважень місцевої влади щодо підтримки Збройних сил, витрати з місцевих бюджетів на оборонні закупівлі залишаються у «сірій зоні», й органи контролю можуть розцінювати їх як нецільове використання коштів. А посадові особи ризикують адміністративною або навіть кримінальною відповідальністю.Підписання мало б урегулювати механізми, за якими громади отримали б більше повноважень для підтримки військових. Натомість зависання рішення в повітрі свідчить щонайменше про відсутність політичної визначеності стосовно того, як саме держава бачить роль місцевого самоврядування в підтримці Сил оборони.Громади як самостійні суб’єкти місцевого самоврядування мають зберігати право ухвалювати рішення щодо використання коштів на місцях, зокрема й у сфері підтримки оборони. Йдеться про можливість визначати пріоритети фінансування військових без централізованого диктату. Водночас така автономія передбачає й повну відповідальність за ухвалені рішення, а не формальне спрямування ресурсів у вигляді субвенцій до державного бюджету, як це працює зараз.Тож питання ролі громад у фінансуванні оборони залишається відкритим. Або держава формує чіткі правила гри й визначає межі відповідальності, або громади й далі працюватимуть у «сірій зоні» — з ресурсами, але без повноважень. У війні така невизначеність коштує не лише грошей, а й часу, який у війні часто означає життя.

Це дасть змогу соратнику Кличка продовжувати впливати на діяльність міста.

Насамперед вони передбачають створення відкритого і прозорого реєстру земельних справ.

«Слуга» Вітренко каже, що громаді потрібен новий мер, але на разі міська рада навіть не спромоглася обрати голову ради.  

Ходять чутки про розбіжності між ним та мером Києва.

На Полтавщині головам громад масово оголошують підозри, але не всі вони обґрунтовані.

Згідно із законом, місцеві вибори під час дії воєнного стану не проводяться.